У неділю, 23 березня, у Глинянах відбулось відкриття особливої виставки, присвяченої 80-й річниці депортації українців із Закерзоння. Виставка під назвою «Духовно-мистецька спадщина родини Яремів» зібрала не лише численні мистецькі твори, а й історії, що зберігаються у серцях людей, які пережили болючі моменти української історії.

Відвідувачі виставки мали унікальну можливість побачити багатство духовної та культурної спадщини родини Яремів, яка пережила трагедію депортації та продовжила свій шлях в Україні, зберігаючи традиції, культуру та релігійні цінності. Багато членів родини Яремів стали відомими діячами української культури та мистецтва, і саме через них можемо доторкнутися до важливих етапів історії та духовності нашого народу.

Історія родини Яремів: трагічні й величні моменти

Виставка не просто про предмети мистецтва — це розповідь про долю родини, чия історія є невіддільною частиною історії українців. Відправною точкою для історії Яремів є депортація з Надсяння, що сталася у 1945 році в рамках акції «Вісла». Багато родичів Володимира Яреми оселилися в Глинянах і навколишніх селах, відновивши своє життя в новій Батьківщині.

“Наша родина пережила багато випробувань, серед яких депортація, втрати та розлука. Але це не зламало нас. Всі ми, і батьки, і ми, їхні діти, вчилися бути сильними і відданими своїй Батьківщині. Батько не раз повторював: «Не забувайте свої корені, не забувайте, що вас об’єднує». Це було його життєвим кредо”, — згадують діти Володимира.

Один із онуків Володимира Яреми – Кость Маркович ділиться думками: «Це момент, який справді викликає сльози, коли думаєш про те, як люди вирушали в невідомість, залишаючи все позаду, і, незважаючи на всі труднощі, знаходили свою нову Батьківщину тут».

Володимир Ярема разом із дружиною виховали сімох дітей, у яких жив ген мистецтва — передусім церковного: «Віра була для нас основою всього. Батьки завжди наголошували на тому, що ми повинні бути вірними своїй церкві, традиціям, але й адаптуватися до сучасності».

Діти не просто перейняли талант батька, а й продовжили його справу в мистецтві, архітектурі, дизайні та духовному житті: «У нашій родині завжди були люди, які розуміли значення культури. Мати і батько підтримували нас у навчанні, і ми завжди пам’ятали про важливість збереження нашої спадщини». 

Так передавалася не лише майстерність, а й тяглість традиції, що з’єднує покоління.

Данило Ярема згадує про батька: «Батько завжди наголошував, що без освіти неможливо досягти великих успіхів. Він сам був надзвичайно освіченою людиною і прикладом для нас. Всі ми здобували освіту, і для нас це було важливим завданням — вчитися не тільки для себе, але й для того, щоб віддати знання на користь нашій Україні».

Кость Маркович, найстарший онук, який перейняв від діда ідею українського церковного стінопису, розповідає: «Він (ред. Володимир Ярема) усе своє життя поєднував священицьку місію з художньою працею, адже в кожній парафії, де він служив — хай то в Підгірцях чи Кам’янці-Бузькій — завжди була потреба в оновленні церков. І навіть попри всі труднощі, йому вдалося залишити свою творчість у кожному куточку цих святинь».

Друг родини, скульптор Іван Микитюк відзначив: “Що стосується цієї родини, то це справжнє чудо, що сімʼя змогла вижити, приїхавши сюди з зовсім іншого місця, з іншої території, і не лише не втратити себе, а й започаткувати таку активну діяльність — просвітницьку, мистецьку та духовну. Я вважаю, що це надзвичайно велично. Честь і хвала такій родині”.

Збереження пам’яті: важливість цього заходу

Організатори виставки наголошують на важливості збереження пам’яті про депортацію українців із Закерзоння, адже ця подія не лише травмувала тисячі родин, а й вплинула на культурний та духовний ландшафт України. Через цю виставку можемо зрозуміти, як складні історичні умови формували нові культурні ідентичності, зберігаючи при цьому вірність традиціям та мові.

У своїй промові Данило Ярема поділився своїм баченням: «Ми хочемо передати молодому поколінню важливість збереження історії, культури та духовних цінностей. Ця виставка — це не лише вшанування пам’яті нашої родини, а й нагадування про ті труднощі, через які пройшли тисячі українців».

Кость Маркович висловив свої думки щодо того, яке послання ця виставка несе молодому поколінню: «У цій виставці наголошується на важливості спадковості — передачі традицій і цінностей від одного покоління до іншого. Я бачу це на прикладі своїх дітей. Спостерігаючи за молоддю, помічаю, що з появою нових технологій світогляд змінюється, а життя стає дедалі швидшим. Раніше воно було повільнішим, спокійнішим і, певною мірою, міцнішим. Тоді існували тверді основи, які зараз ніби розмиваються. Аби ці основи не зникли зовсім, важливо триматися своїх коренів, пам’ятати про них. Бо без фундаментальних цінностей не може бути стабільного майбутнього».

“Все, що представлено у виставці, відбувалося після Першої світової війни, відбувалось потім після Другої світової війни. І сьогодні ми знову маємо війну. Починаються якісь такі дивні розмови про поділ територій, про якісь територіальні домовленості так далі. І ми знову стоїмо на межі того, що території України можуть в черговий раз ділити. На жаль, ця трагедія українського народу продовжується. А виставка, яка тут відбувається в Глинянах, вона дуже цінна тим, що вона є родинною”, – таким порівнянням поділився мистецтвознавець Орест Голубець.

Це була більше, ніж просто виставка — це була зустріч поколінь родини Яремів. Павло, онук Володимира Яреми, син Данила Яреми підкреслив важливість збереження родинної історії: “Не мають майбутнього ті, хто не знає своєї історії. У нашій родині з покоління в покоління передавали повагу до свого коріння. Сьогодні тут зі мною мої діти, і я хочу, щоб вони пам’ятали та знали свою історію.”

“Їхня родина — діти, внуки, зяті, кожен із них — індивідуальність, ніхто нікого не копіює. Вони, як окремі експонати музею ткацтва й килимарства, де кожна робота унікальна”, — зазначив Заслужений архітектор України Олександр Ярема.

Одна із учасниць виставки Зеновія Шульга поділилась своїми враженнями: “Ця виставка настільки майстерно змонтована, що кожен експонат добре видно, все зрозуміло, а кожен автор представлений індивідуально. Вона просто прекрасна! Коли ми працювали над виставкою, я поділилася своєю давньою мрією. Я хотіла б, щоб колись на базі музею вдалося реалізувати проєкт: «Моя родина, моя маленька Україна, моя мала Батьківщина, моя велика Україна» — власне, це те, що ви зараз бачите на виставці. Її центром є Владика Димитрій (Володимир Ярема), а навколо нього – його родина, справжня династія митців. Це люди, які творять сучасну Україну на високому рівні, зберігаючи її культурну спадщину та дух”.

Ще одна відвідувачка Марія Бурбан виразилась так: «Ця виставка — це не лише про історію, а й про нас. Про наш вибір пам’ятати, зберігати та продовжувати. Дякую родині Яремів за збереження сімейних цінностей і за вміння малювати не лише пензлем, а й словом, створюючи спадщину, яка надихає покоління».

Виставка триватиме протягом двох місяців. Відвідати її можна за адресою: Глиняни, вулиця Шевченка, 35, «Музей ткацтва та килимарства».